Всі розуміють, що мораторій на продаж землі – це маячня: інтерв’ю з Олексієм Гончаруком

Хотіли би зараз з вами поговорити про ринок землі. Внесли законопроект про земельну реформу, однак з нього зникли іноземці, фактично рішенням президента Володимира Зеленського. Він оголосив референдум, на який має прийти український народ і все інше. Зараз я хочу вас відверто запитати: чи не вважаєте ви це “зливом” земельної реформи?

Звичайно, ні. Це було спільне рішення.

Чим ви керувалися?

Є три речі, які я тут хочу сказати. Перше, я вважаю, що земельна реформа навіть у тій моделі, яка зараз запропонована – це величезний крок для країни. І значно краще зробити цей крок, а потім робити наступний, аніж зупинитися просто і не зробити цей крок.

Друге, президент дуже орієнтується на думку українців. І він не хоче, щоби це виглядало ніби інтересами українців просто знехтували, що до них просто не дослухалися. І він переконаний у тому, що референдум – це не проблема, це можливість, але для цього потрібно просто переконати людей. Не потрібно нікого ламати через коліно, потрібно просто, щоби суспільство це прийняло, зрозуміло вигоду від цього.

Чому зараз багато хто боїться зняття мораторію? Ці всі казки про те, що приїдуть китайці, нашу землю вивезуть кудись – зрозуміло, що маніпуляція і байки. Але люди бояться незрозумілості. Вони бояться, що після прийняття рішення відбудеться щось незворотнє, що вони щось утратять.

Сьогодні (3 грудня, – ред.) я представив нового керівника Держземкадастру. У нього є час, щоби показати, що органи державної влади змінилися, що немає корупції, що папірці повиходили, що нормальний кадастр з’явився, що “білі плями” позникали і таке інше. Для всього цього потрібен час.

Люди повинні переконатися, що все дійсно змінюється. Тому що поява ринку землі в умовах безвладдя, “беспредела” – це одна історія. А поява ринку землі у цивілізованій країні, в якій є кадастр, можна захистити себе у суді, працюють органи юстиції – це зовсім інша історія, принципово різні речі.

Ми зараз кажемо про те, що, друзі, восени система органів державної влади вже буде інша, що за цей час нам вдасться достатньо змінити державу. Ми говоримо про те, щоби з 1 серпня завершити інвентаризацію земель і внести їх на публічну карту Держземкадастру, це важливий фактор.

Тому це діалог, скоріше, про те, чи вдасться нам так швидко це зробити, чи не вдасться. Замисл тут полягає в тому, що ти робиш перший крок і люди перестають боятися, тому що ти не поламав їх через коліно. Після цього люди починають бачити, що нічого страшного не відбувається, що всі ці міфи, які їм продавали по телевізору окремі популісти, не справджуються, що нічого страшного тут немає.

І паралельно іде комунікаційна кампанія, яка пояснює, що ось це змінилося, ось це змінилося, отут працює іноземний фермер, робочі місця створені тощо. Чому ми пішли на цей крок? Ми вважаємо, що краще не ламати суспільство через коліно, а краще крок за кроком не зупиняючись прийти до відкритого ринку, без соціальних потрясінь і конфліктів, будуючи довіру, а не руйнуючи страхи.

Тоді навіщо референдум у цій парадигмі, якщо ви переконані, що суспільство все побачить і в усьому переконається?

Це прояв довіри один до одного. Зеленський обіцяв, що коли він прийде до влади, він буде дослухатися до думки людей. І в цього конкретного рішення є плюси, є і мінуси, ідеальних рішень не буває. Влада каже: дивіться, не переживайте, без вас рішення не буде прийнято. У нас немає жодного сумніву, що зникне корупція і будуть подолані страхи.

І дискусія зараз вже не про те, треба ринок взагалі чи не треба. Всі розуміють, що мораторій – це маячня, дискутують вже про роль іноземців, і це величезний крок вперед. Я вважаю, що українці виграли би, якщо б не були введені додаткові ліміти. З точки зору більших інвестицій, більшого доходу, більшої вартості землі, швидшого приходу технологій, економічного зростання. Але я дивлюся на суспільство і воно боїться цього.

Є два шляхи. Перший – проігнорувати цей страх. Другий – давайте зробимо перший крок, вам продемонструють, що нічого страшного не відбувається, ви збережете до нас довіру і наступний крок ми робимо разом. З таким підходом можна сперечатися, але ми таку логіку прийняли разом з президентом.

Іноземці – це не єдине проблемне питання щодо ринку землі. Також є питання щодо обмеження концентрації угідь в одних руках. У вас є розуміння щодо того, яким буде максимальний рівень концентрації?

Є 4400 правок до другого читання. На мою думку, земельна реформа, навіть в обмеженому вигляді, значно краща, ніж нічого. Це цивілізаційний стрибок для України. Я був у парламенті в момент ухвалення рішення в першому читанні, до того у нас було три дні важкої роботи у різних форматах.

Голосування у першому читанні було переконливим, як на мене, але за ним стояла серйозна робота щодо переконання великої кількості депутатів. Переконати парламент проголосувати за більш ліберальну модель було би ще складніше.

З приводу лімітів – є багато ідей. Хтось вважає, що двісті тисяч гектарів – це ок. Це питання не про кількість гектарів, а про антимонопольні обмеження, наприклад, не більше 0,5% усієї землі в одні руки. Це про те, що концентрація не може перевищувати 200 тисяч гектарів.

Навіть цей ліміт ріже значну частину холдингів, що працюють зараз. У нас є холдинги, які обробляють 600 тисяч, їм треба буде зменшитись в три-чотири рази. Тому питання, треба більші чи менші ліміти, буде дискутуватися в парламенті, у мене готової конкретної відповіді немає і ні в кого немає.

Ви будете заважати Коломойському повернути Приватбанк чи будете допомагати?

Свою позицію наша команда вже чітко зазначила – ми діємо виключно в інтересах народу України та будемо вживати всіх необхідних заходів для захисту інтересів українців, спираючись на українське та міжнародне законодавство. Немає жодних підстав для повернення державного банку старим акціонерам. До того ж ми зробимо все можливе, щоб повернути кошти платників податків, які були витрачені на націоналізацію банку.

Навіщо було рішення про передачу банку від Мінфіну до Кабміну? Це перестраховка на випадок програшу у суді 19 грудня?

Це операційне, технічне рішення, політичного підтексту тут точно немає.

Питання Приватбанку ключове на перемовинах з МВФ. Йде робота над змінами до законодавства, щоб заборонити повернення екс-власникам банків, котрі були визнані неплатоспроможними. Уряд до цієї роботи залучений?

НБУ справді розробляє такі законодавчі ініціативи і уряд співпрацює з НБУ в цих проектах в рамках робочих зустрічей. Ці рішення покликані убезпечити платників податків від можливих негативних наслідків судових рішень щодо банків, які були виведені НБУ з ринку. Нацбанк був основним розробником цього тексту, і коли він буде ухвалений, мені важко прогнозувати, але це питання найближчого майбутнього.

Йдуть перемовини з МВФ про формат майбутньої програми. Фактично це програма уряду та НБУ, в якій країна декларує свої плани, наміри на найближчий період часу, а МВФ тільки підтримує цю програму фінансово. Кейс Приватбанку для переважної більшості людей є показовим. Але ще більшу вагу цей кейс має з точки зору створення економічної загрози.

Судові процеси тривають на рівні Києва та Лондона. Задача уряду залишається незмінною – захищати інтереси українців, у тому числі захищаючи макроекономічну та фінансову стабільність.

Ви зустрічалися з Ігорем Коломойським?

Так.

Тоді, один раз, на Банковій?

Ми один раз зустрічалися на Банковій і зустрічалися тут у будівлі уряду.

І про що говорили?

Я зустрічався з усіма найбільшими платниками податків: з Ахметовим, з Жеваго, з Косюком, з Пінчуком, з усіма найбільшими агрохолдингами тощо. Я хочу зрозуміти логіку діяльності кожного великого гравця і бізнесмена, який працює в країні. Всі великі гравці, на мою думку, повинні робити все від них залежне, щоб країна почала зростати, бо їхні активи від цього лише збільшаться. Думаю, ця логіка виграшна для всіх.

Коломойський з цією логікою погодився? Були у нього якісь специфічні побажання?

Ні, не було жодних специфічних побажань. Гадаю, у нас із ним не такі стосунки, щоб він висловлював якісь побажання.

Він, напевно, не та людина, яка б дуже церемонилась.

Я би нікого не демонізував. Задача уряду – створити умови, за яких максимальна кількість гравців буде залучена в чесні правила гри й економічне зростання. Кадрові призначення, які ми робимо, як, наприклад, у Фонді держмайна, свідчать про те, що ми не розставляємо чиїхось людей.

І мова про те, щоб відстоювати якісь окремі інтереси, йти не може взагалі. До мене з такими проханнями не може звертатись взагалі ніхто в цій країні. Нашим основним акціонером є український народ, про це ми домовились з президентом. І у мене жодного разу не було відчуття, що мені намагаються “вкрутити” якусь людину, яка є “смотрящим” чи представляє чиїсь інтереси. Це унікальна ситуація, але це так.

Тому з усіма цими шанованими людьми ми говорили про те, як вони бачать ведення бізнесу в Україні, що їх непокоїть. Наприклад, експортерів непокоїть те, що укріплюється гривня, це очевидно. Для пересічних людей це позитив, вони ніби стають багатшими, але від цього програють експортери.

А які тоді консультації уряду надає Валерій Хорошковський?

Ніяких.

Повний текст інтерв’ю на сайті РБК.

Залишити відповідь